Літо, літечко !!! В садочку пора оздоровлення, єднання з природою, цікавих ігор та спортивних змагань ...

Будьте уважні! Педикульоз!!!

Профілактика педикульозу вкрай важлива, адже ураженим може
бути кожний незалежно від соціального становища та віку.

Ураження педикульозом відбувається під час:

-         безпосереднього контакту із завошивленими особами, зде­більшого — з волоссям ураженого;

-         користування спільними речами — одягом, білизною, го­ловними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо.

 

З ураженої особи воші можуть переповзати на підлогу та інші предмети, де зберігають свою життєздатність протягом двох діб. Тому дитина може інфікуватися педикульозом і в громадському транспор­ті, і в магазині, і в місцях навчання чи відпочинку.

До розмноження вошей призводять:

-         недотримання правил особистої гігієни;

-         велика скупченість людей;

-         міграція населення.

Педикульоз не є сезонним захворюванням, ураження вошами може відбуватися будь-якої пори року.

Що треба знати про педикульоз?

Педикульоз — паразитарне захворювання шкіри та волосся. На­зва захворювання походить від латинської назви комахи-збудника. На дитині може паразитувати волосяна, платтяна та лобкова воші або деякі з них одночасно. Відповідно до цього розрізняють чоти­ри види педикульозу:

-         волосяний;

-         одежний;

-         лобковий;

-         змішаний.

Змішаний педикульоз — це, наприклад, одночасно волосяний та платтяний тощо.

Воші є переносниками збудників таких захворювань:

-         висипний тиф — переносять одежні і волосяні воші;

-         хвороба Брілла-Цінссера — спорадичний віддалений ендо­генний рецидив висипного тифу за відсутності педикульозу;

-         волинська гарячка;

-         зворотний тиф.

Як виявити педикульоз?

Ураження педикульозом відбувається: під час розчісування ді­лянки шкіри, яка свербить від укусів вошей, їхні екскременти потра­пляють у рану. Далі збудники інфекційних захворювань через кров проникають в організм дитини, інфікуючи її.

Симптоми ураження педикульозом:

-         свербіж в місці укусу, який виникає внаслідок подразнення секретом, що виділяють воші під час кровосмоктання;

-         алергічні прояви, спричинені загрубінням шкіри від масо­вих укусів і дії слини воші на шкіру;

-         пігментація шкіри внаслідок тканинних крововиливів і за­пального процесу, спричиненого дією слини воші;

-         розчіси на тілі, що призводять до виникнення вторинних шкірних захворювань — запалення шкіри, екземи.

Небезпечними також є платтяні воші, які, напившись крові ди­тини і утримуючись на її одязі та білизні, переносять збудників хво­роб протягом тривалого часу.

Волосяна та одежна воші належать до одного роду і зовні дуже схожі за будовою, однак одежна воша більша ніж волосяна, її забарв­лення світліше. Самці зазвичай дрібніші за самок. Живе платтяна воша у складках, швах білизни й одягу, де відкладає яйця, прикрі­плюючи їх до ворсинок тканини. Яйця можуть приклеюватися та­кож до волосся на тілі людини.

 

Як запобігти педикульозу?

Найліпша профілактика педикульозу — запобігання появи вошей. Для цього необхідно суворо дотримуватися правил особистої гігієни:

регулярно митися не рідше одного разу на 7-10 днів;

змінювати натільну та постільну білизни в ці самі строки або після забруднення з подальшим пранням;

регулярно стригтися і щоденно розчісувати волосся;

систематично чистити верхній одяг;

регулярно прибирати приміщення;

утримувати в чистоті предмети побуту та меблі.

 

Батьки мають з раннього дитинства формувати у своїх дітей навички особистої гігієни. Крім того слід щоденно оглядати волос­ся та одяг дітей після повернення додому.

Якщо, незважаючи на заходи особистої гігієни, воші та гниди все ж з'явилися, їх необхідно знищити не лише на волоссі, а й на одя­зі, постільній білизні, особистих речах та в усіх приміщеннях, де пе­ребував уражений педикульозом.

Як позбутися педикульозу?

Для боротьби з педикульозом застосовують хімічний, механіч­ний та фізичний методи боротьби.

Якщо у дитини виявлено воші в будь-якій стадії розвитку, вона може пройти обробку в місцевому відділенні дезінфектології Державної санітарно-епідеміологічної служби України, де застосовують різні способи знищення вошей і їх­ніх яєць відповідно до стану ураженого. За наявності довідки від медичного працівника дошкільного навчального закладу обробку уражених дітей проводять безкоштовно.

Дезінсекційні заходи можна провести й са­мостійно. Варто зауважити, що під час придбання в аптеці проти-педикульозних препаратів необхідно звертати увагу на вимоги ін­струкцій з їх застосування щодо виду педикульозу, віку ураженого тощо.

Під час обробки волосся і наступного їх промивання водою слід уникати потрапляння препарату в очі, рот і ніс.

Після використання протипедикульозних препаратів біль­шість яєць стають нежиттєздатними, проте деякі з них залишаються живими. Тому важливо провести їх повне знищення — видалити ме­ханічно живі яйця і воші та ті, що загинули. Для полегшення вида­лення вошей з волосся необхідно:

-         змочити волосся розчином води та 5-10% столового оцту;

-         зав'язати поліетиленовою хусткою і рушником;

-         витримати 30 хвилин;

-         промити волосся проточною водою;

-         вичесати густим гребенем загиблих вошей та їхні яйця.

Для дітей молодше п'яти років або тих, у кого є алергічні захво­рювання, використання протипедикульозних препаратів не реко­мендовано. Для видалення в них вошей застосовують лише меха­нічний метод:

               миття тіла;

               вичісування вошей густим гребенем;

               стрижка та гоління.

Після вичісування або стрижки волосся збирають на папір і спалюють.

Зважаючи на те що волосяні воші можуть паразитувати не лише на волосяній частині голови, а й на інших частинах тіла, необ­хідно провести повне миття тіла, бажано з використанням миючих засобів, що мають протипедикульозні властивості.

Фізичними методами боротьби з вошами є чищення речей та їх обробка високою температурою. Яйце має щільну оболонку, яка захищає його від впливу різноманітних несприятливих чинників зо­внішнього середовища. Отже, після прання білизну слід кип'ятити у 2%-вому розчині кальцинованої соди протягом 15 хвилин з момен­ту закипання, прасувати з обох боків, особливо шви та складки.

Також для обробки одягу та речей застосовують камерну дез­інсекцію, яку проводять відділення дезінфектології Держсанепід- служби.

 Друк  E-mail

Профілактика захворювань дихальної системи дитини

Шановні батьки!

 

Для запобігання захворюванням дихальної системи дитини необхідно підвищу­вати опірність її організму інфекціям систематичним загартовуванням з раннього віку. Для зміцнення здоров'я важливі прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої по­годи, а також регулярне проведення водних процедур.

Роботу органів дихання порушують поширені серед дітей захворювання — го­стрі респіраторні інфекції, бронхіт, грип і пневмонія. Основними профілактичними та протиепідемічними заходами є проведення щеплень, своєчасне обмеження кон­тактів дитини з хворими в разі виявлення інфекцій.

Запобігання гострим і хронічним захворюванням верхніх дихальних шляхів та вчасне їх лікування є профілактикою розвитку алергічних захворювань — бронхіальної астми та астматичного бронхіту.

Важливу роль відіграє гігієна приміщення, в якому перебуває дитина. Опти­мального стану повітря в приміщенні досягають провітрюванням, обігрівом холодно­го повітря, зволоженням у випадку надлишкової його сухості.

Тривале перебування дитини в сирому прохолодному приміщенні неприпусти­ме, оскільки призводить до захворювань дихальної системи.

Дитині в жодному разі не можна перебувати в задимленому приміщенні або поруч з людьми, які курять.

Сприятливо впливають на кровообіг, теплообмін та вентиляцію легенів фізичні вправи. Систематичні тренування — дієвий спосіб захисту від хвороб.

Профілактика загострень хронічних запальних захворювань бронхів і легенів пе­редбачає систематичні заняття дихальною гімнастикою.

У профілактиці застійних пневмоній особливе значення належить лікувальній гімнастиці.

Украй необхідно додержуватися раціонального харчування. Раціон дитини має містити достатню кількість білків та вітамінів А, В, групи В і особливо вітаміну С, дефіцит якого найгостріше відчувається навесні.

У разі виявлення алергічних реакцій у дитини слід уникати контакту з алер­генами.

 

 Будьте здоровими!!!

 Друк  E-mail

Про гігієнічні вимоги до одягу та взуття дитини

Шановні батьки!

До Вашої уваги декілька порад щодо дотримання вимог до одягу та взуття малюка.

Для дітей до трьох років

Одяг першого і другого шарів має бути виготовлений винятково з натуральних тканин.

Дозволено використовувати штучну тканину як підкладку одягу третього шару.

З'єднання деталей, обметування зрізів, оздоблювальні шви одягу можуть бути зроблені синтетичними нитками, якщо шви не контактуватимуть зі шкірою дитини. Шви готових виробів мають бути закріплені.

На білизні дітей можуть бути аплікації, вишивки, оздоблення швів із синтетич­них та штучних матеріалів, а також обробки, виконані методом друку та термодруку, якщо вони не стикатимуться з тілом дитини.

Для дітей від трьох до семи років

Дозволено одягати панчішно-шкарпеткові вироби з пряжі змішаних волокон (50% натуральних і 50% хімічних волокон).

Одяг другого шару може бути з натуральних, штучних та змішаних тканин, вміст натурального волокна в останніх має бути не менше 50%.

Білизна першого шару (труси, майки) з хімічних волокон, вовняної чи напів-вовняної пряжі для дітей повинна мати внутрішню бавовняну ластку.

 

Синтетичні матеріали дозволені лише в декількох випадках:

Поверхня виробів, що не контактує безпосередньо зі шкірою дитини, може бути оздоблена синтетичними матеріалами.

Дозволено використовувати поліамідні текстуровані нитки для зашивання мис­ка в дитячих панчішно-шкарпеткових виробах.

Костюми купальні, карнавальні, бальні і театральні, одяг святковий із синтетич­них та штучних матеріалів дозволено носити епізодично.

Як підкладку в одязі дітей можна використовувати синтетичні тканини.

 

До взуття дитини також є декілька простих вимог:

Вкладна устілка та підкладка взуття дитини мають бути виготовлені з натураль­них матеріалів (підкладочна шкіра, тканини, трикотажні полотна тощо).

Штучні та синтетичні матеріали допустимі лише для верху взуття дитини.

Для верху взуття дітей віком від одного до трьох років дозволено використання штучних та синтетичних матеріалів, однак за умови виготовлення внутрішньої під­кладки з натуральних матеріалів.

У зимовому взутті дитини підкладка може бути зі штучного хутра та байки.

У закритому взутті дитини заборонено використовувати підкладки зі штучної та/або синтетичної шкіри.

Носкова частина взуття дитини має бути ширшою за пучкову та відповідати ви­соті плюснофалангового суглоба великого пальця стопи.

У взутті дитини підбори мають бути низькими. Висота підборів повсякденного дитячого взуття має становити 5-10 мм.

П'яточна частина дитячого взуття має щільно охоплювати п'яту і бути стійкою.

У літньому взутті дитини допускають відкриту п'яточну частину за умови її фік­сації, забезпечення стійкості стопи під час ходіння та зручного закріплення взуття на нозі.

 

Будь ласка, слідкуйте за одягом та взуттям своєї дитини та будьте уважними при їх виборі під час купівлі!

 Друк  E-mail

Загартовування дітей-дошкільників

 

Найліпшим проявом батьківської турботи є спрямування значних зусиль на формування міцного здоров'я дитини. Так що ж робити, щоб дитина росла здоровими? Зміцненню імунітету сприяє загартовування, яке відбувається у різні способи:

          прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої погоди;

          провітрювання дитячої кімнати та спальні;

          обливання;

          обтирання;

          вмивання прохолодною водою.

Загартовувати — це означає систематично, багаторазово, дозо­вано впливати на організм тими чинниками, що часто спричиняють хвороби.

Головне завдання батьків у процесі загартування — створюва­ти для дитини не «тепличні» умови, а такі, що дадуть їй змогу зміц­нити вроджені захисні сили організму.

Коли і як починати загартовувати дитину?

Проводити процедури загартування необтяжливо і просто, якщо ввести їх до розпорядку дня. У разі регулярного проведення таких процедур сформовані батьками навички поступово перетво­ряться на спосіб життя дитини.

Загартовування треба починати лише тоді, коли дитина здоро­ва, і ліпше за все з настанням теплої пори року. Першим етапом має стати загартування організму під час щоденних гігієнічних про­цедур. Умиватися дитина має без сорочки. Так вона має змогу вими­ти шию і верхню частину грудей і потім насухо витертися рушником.

Перебуваючи вдома, важливо стежити за температурним режимом. Температура повітря в кімнаті не має перевищувати +18...+20 °С, а вода для умивання — не вище ніж +17 °С. Провітрюва­ти кімнату слід не менше ніж 4-5 разів на день. Єдине попередження  уникати протягів, аби запобігти застуді. Якщо в кімнаті протяг, то дитина має перебувати в іншому місці.

Загартовування водою слід проводити поступово — через кожні 5-7 днів знижувати температуру води на 1 °С, водночас уважно стежи­ти за самопочуттям дитини і швидкістю її зігрівання після процедури.

Іноді потрібно тимчасово припиняти гартувальні процедури, зокрема у зв'язку з хворобою дитини. Після одужання їх потрібно відновити, проте продовжувати за температури води не нижче за +23 °С і меншої тривалості самої процедури.

Які способи загартовування рекомендувати батькам дошкільників?

 

Одягати дитину відповідно до температури повітря

Одяг дитини необхідно добирати відповідно до погодних умов і рівня її фізичної активності. Через високу рухову активність діти менше мерзнуть ніж дорослі. Одяг має бути з натуральних тканин, щоб дитина не пітніла. Удома треба одягати дитину так само, як дорослого.

 

Гуляти на свіжому повітрі за будь-якої погоди

Уже з перших днів життя дитині необхідно хоча б декілька годин перебувати надворі. Вплив сонячного проміння — головне джерело вітаміну D, який у свою чергу відповідає за правильний ріст дитини. Тому варто яко­мога більше вільного часу проводити на свіжому повітрі, тим більше в теплу пору року. Улітку можна поставити на балконі або біля бу­динку басейн, у якому дитина плескатиметься.

Також потрібно якнайчастіше виїжджати на природу: до лісу, річки, моря.

Приймати спільно з дитиною повітряні ванни

Повітряні ванни — це ефективний спосіб загартування, який проводять у будь-яку пору року в приміщенні за температури +16 °С...+18 °С. При цьому дитину одягають лише в білизну.

Приймати повітряні ванни починають за температури +18 °С й тривалості 5-10 хв. Протягом подальших десяти днів тривалість повітряних ванн поступово збільшують до 20 хв., а потім знижують температуру в кімнаті на 1 °С кожні 5 днів. Лише вже загартовані діти можуть приймати повітряні ванни за температури +10...+12 °С. У весняний і літній періоди повітряні ванни приймають надворі.

 

Ходити босоніж

Улітку на свіжому повітрі можна ходити по траві, піску, гальці тощо. У приміщен­ні ж доцільно застосовувати загартувальний комплекс «соляна доріж­ка». Розпочинається «соляна доріжка» резиновим килимком з висту­пами, на якому дошкільник стрибає. Це активізує рефлекторні точки стопи, що позитивно вливає на імунітет. Потім дитина ходить босоніж по махрових рушниках, змочених у розчині морської чи кам'яної солі. Далі дитина йде, витираючи ноги від солі, змоченим прісною водою рушником. Останній етап «соляної доріжки» — прогулянка сухим руш­ником. Після закінчення вправи дитина має одягти сухі шкарпетки.

Обливати дитину водою

Корисно в кін­ці кожного купання обливати дитину водою, на декілька градусів холод­нішою, ніж була під час купання. Поступове зниження температури води поліпшує тонус її м'язів і підвищує імунітет. Для поліпшення кровообі­гу, стимулювання обміну речовин і заспокоєння нервової системи у воду можна додавати багату на мікроелементи морську сіль або відвари трав.

Слід зазначити, що загартовування водою слід починати в теплу пору року, щоб до осені організм дитини вже був добре загартований.

Проводити обтирання тіла

Для дітей, які часто страждають на нежить і кашель, підго­товкою до водних процедур є сухі розтирання тіла жорсткою волоха­тою рукавичкою до почервоніння шкіри.

Проводити розтирання слід одразу після ранкової гімнастики. Через два тижні регулярних розтирань можна перейти до вологих обтирань. Рукавичку потрібно змочити водою за температури +30 °С, віджати і швидко обтерти груди і живіт дитини, а потім витерти їх махровим рушником. Так само розтерти спину, потім — руки і ноги.

Кожні 5-7 днів температуру води знижують на 1 °С, доки вона не буде +15 °С. Якщо дотик вологою рукавичкою дитині неприєм­ний, можна не знижувати температуру води, а залишити на позначці +20 °С. Такі обтирання потрібно проводити впродовж року.

 

Робити загартувальний масаж

Простим і доступним способом підвищення імунітету є спеці­альний гартувальний масаж, що проводять у чотири етапи:

Тиждень

Засоби для розтирання дитини

Перший

Суха рукавиця

Другий

Волога рукавиця, змочена в теплій воді

Третій

Волога рукавиця, змочена водою нижчої температури

Четвертий

Масажна щітка

Темп зниження температури і застосування масажної щітки ви­значають відповідно до реакції дитини на процедуру.

Після кожної процедури дитина вдягає суху білизну.

 

Привчати дитину до обливання

Якщо дитині не до вподоби обливання водою з голови до ніг, то необхідно привчати до цієї процедури поступово: спочатку облива­ти прохолодною водою лише ніжки, потім — по пояс. Коли такі про­цедури стануть звичними, час переходити і до повного обливання.

Загалом обливання проводять так: піввідра води виливають на одне плече дитини і стільки ж на інше. Можна також застосовувати душ. Температуру води спочатку встановлюють +33...+32 °С, а че­рез 5-7 днів знижують на 1 С°, поступово доводячи до +20 °С. Після обливання тіло дитини розтирають до почервоніння шкіри.

Загартовувати дитину купанням

Одним із найліпших способів загартування є купання. Починати купання дітей слід за температури води не менше ніж +18 °С. Перших 2-3 купання дуже короткі: достатньо лише увійти у воду і пірнути 2-3 рази. Після купання слід добре розтерти тіло дитини рушником.

Наступного разу тривалість перебування дитини у воді зростає до п'яти хвилин. Потім час купання слід поступово довести до два­дцяти хвилин.

Якщо у воді або після виходу з неї дитині холодно, у неї «гусяча шкіра», посиніння губ і тремтіння, то купання було занадто тривалим.

 

Мити ноги дитини холодною водою

Для щоденного миття ніг холодною водою в таз наливають воду, дитина опускає туди ноги по щиколотку і топчеться 2-5 хви­лин. Після цього насухо витирає ноги. Спочатку температура води становить + 34...+35 °С. Через 3-5 днів слід знизити температуру на 1-2 °С, доводячи її до +15 °С і навіть до +10 °С. Під час миття ніг по­трібно стежити за тим, щоб дитині не було холодно. Після ванни ре­тельно розтирають ноги рушником.

Ці процедури мають бути щоденними. Якщо дитина захворіла, їх проведення тимчасово припиняють, а після одужання — розпочи­нають систематичне проведення процедури з теплішої води.

Протипоказання до загартування дошкільників

Якщо дитина захворіла чи погано почувається, то загартову­вання слід припинити, незалежно від способу його проведення. Це загальне правило загартування, проте існують і специфічні проти­показання до деяких процедур. Зокрема повітряні ванни не прово­дять за сильного вітру і несприятливої погоди. Якщо дитина трем­тить, у неї «гусяча шкіра» тощо, то процедури слід припинити.

Протипоказаннями для прийняття сонячних ванн є:

температура повітря вище +30 °С;

усі форми диспепсії;

кишкові інфекційні захворювання;

гострі запальні захворювання.

Можливість прийняття сонячних ванн при туберкульозі легень вирішує лікар залежно від перебігу хвороби і стану хворого.

Купатися та плавати в басейнах та у відкритих водоймах заборонено у разі епілепсії або епілептичного синдрому, захворю­вання нирок, активної форми туберкульозу. Також не дозволяють купатися дітям з підвищеною температурою тіла та з гострими за­хворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Розпочавши загартування дитини, не варто чекати дуже швид­кого результату. Лише систематичне проведення процедур зміцнить її здоров'я. Наостанок слід наголосити, що процедури загартування мають викликати у дитини приємні відчуття, тому дуже важливо знайти до дитини індивідуальний підхід.

 Друк  E-mail

  • 1
  • 2
Яндекс.Метрика